Всебічний аналіз літературних творів – це одна з навичок, якою має оволодіти кожен, хто вивчає польську мову як іноземну. Він передбачає як читання з розумінням, так і поглиблену інтерпретацію різних типів текстів. Варто пам’ятати, що при цьому варто зосередитися, серед іншого, на стилістичних прийомах, які використовує автор. Тим більше, що це вміння корисне і в повсякденному житті, виводячи комунікацію на вищий рівень. Дізнайтеся зараз , які стилістичні засоби існують у польській мові, і навчіться їх правильно розпізнавати та визначати їхню функцію!
Що таке стилістичні засоби? Визначення
Стилістичні прийоми (також відомі як поетичні або художні вирази) – це специфічні елементи мови, які формують висловлювання відповідно до намірів відправника. Поява таких мовних засобів найбільш характерна для поезії, хоча вони також використовуються у звичайній розмовній мові.
Для чого використовуються стилістичні прийоми?
Основна мета використання стилістичних прийомів – урізноманітнити зміст повідомлення, передати приховані смисли, створити представлений світ, а також створити настрій у творі. Вони служать для того, щоб викликати певні емоції в аудиторії та пробудити її уяву через експресію мови, а також привертають увагу до важливих питань, провокують на роздуми та підтримують правильну інтерпретацію певного тексту.
Які існують види стилістичних прийомів?
Можна виділити наступні типи стилістичних прийомів, що пов’язано з тим, що вони використовуються на різних рівнях мови:
- Фонетичні – пов’язані зі слуховим відчуттям, тобто зі звучанням слів, наприклад, ономатопеї або евфонії.
- Морфологічний (словотвірний) – пов’язаний з побудовою слів, особливо з їх трансформаціями, наприклад, неологізмами, потовщеннями або зменшувальними словами.
- Синтаксичні – пов’язані з побудовою окремих речень, наприклад, апострофи, звертання, анафори, метафори або риторичні запитання.
- Лексичні – пов’язані з вибором слів, які викликають певні асоціації, наприклад, анімізми, епітети, евфемізми, оксюморони або порівняння.
Основні стилістичні прийоми – приклади
Основними стилістичними прийомами в польській мові є
- Епітет – слово, що описує іменник, наприклад, гидке каченя, холодний погляд, груба шкіра, сонячний день, красива жінка, вродливий чоловік, темна ніч, непроханий гість, солодке дитинство, гірке розчарування, виснажлива подорож, потік слів, море сліз, холодна зима, поривчастий вітер, гострий смуток, незабутня мить, чудові спогади або айсберг.
- Метафора (образна) – поєднання слів, які в результаті набувають нового значення, наприклад: ліс рук, океан сліз, море проблем, кам’яне серце, глава сім’ї, золоті думки, ходити по головах, бути на сьомому небі, підрізати крила, час – гроші, посмішка долі, ватяні ноги, втратити голову через когось, бути на одній хвилі, сталеві нерви або мати мух у носі.
- Порівняння – зіставлення двох предметів або явищ, напр.: твердий як камінь, упертий як осел, працьовитий як мураха, хитрий як лисиця, здоровий як риба, легкий як пір’їнка, голодний як вовк, червоний як буряк, блідий як стіна, сонний як камінь, яскравий як сонце, мудрий як сова, швидкий як вітер, сильний як лев, схожий як дві краплі води, гордий як павич, ллється як з відра, тупий як чобіт.
- Апостроф – пряме звертання до особи, божества, ідеї, напр.: “Литво! Батьківщино моя!”, “О радість, іскра богів, квітка Єлисейських полів”, “Сумую, Боже”, “Чого хочеш від нас, Господи, за щедрі дари твої?”, “Богуродице, діво, Богородице”, “Оршуле моя вдячна, куди я пішов?”, “Чого, тінню, відходиш, руки твої ламаються на обладунки”.
- Риторичне питання – питання, яке ставиться, але на яке не очікують відповіді. Серед інших: “Бачиш?”, “Навіщо все це?”, “Хіба схоже, що мені не все одно?”, “Скільки разів тобі повторювати?”, “Я неясно висловлююсь?”, “Як ти можеш?”, “Думаю, пора йти?”, “Ти з глузду з’їхав?”, “А хто це все прибиратиме?”, “Що ти наробив?” або “Хіба може бути краще?”.
- Оксюморон – зіставлення слів з протилежними значеннями, наприклад, гарячий лід, чорний сніг, холодний вогонь, суха вода, живий мрець, звук тиші, працьовитий ледар, тепле морозиво, біле вугілля, темна яскравість, серйозний жарт, чесний шахрай.
- Ономатопея (звуконаслідувальне слово) – слова, що імітують природні звуки і шуми, напр.: гул, тріск, дощ, бух, цвірінькати, шелестіти, шипіти, дзижчати, плескатися, сочитися, стукати, дзвеніти, гриміти, ревіти, свистіти, гарчати, булькати, хрюкати, гавкати, нявкати, гудіти, фиркати, бахкати.
- Неологізм – новоутворене слово в якійсь мові. Наприклад: diner, selfie, autumnal, social fringe, traffic pirate, influencer, memetic.
- Персоніфікація (уособлення) – надання людських характеристик тваринам, явищам або абстрактним поняттям. Серед інших: сонце посміхається нам з-за хмар, час лікує рани, думки танцюють у голові, страх паралізує тіло, надія дає сили, осінь розфарбовує листя в теплі кольори, море сердито б’ється об берег, смуток стискає серце.
Стилістичні засоби в польській мові – резюме
Стилістичні прийоми в польській мові – це питання, на яке варто звернути увагу не тільки з теоретичного, але й з практичного боку. До цього спонукає той факт, що це питання виявляється важливим для читачів поезії та прози, які хочуть якнайкраще зрозуміти інформацію, яку вони читають. Крім того, до цього спонукає усвідомлення того, що ми також можемо використовувати різні стилістичні прийоми під час спілкування з іншими, хоча в цьому контексті часто робимо це абсолютно несвідомо.
РОЗДІЛ ПОШИРЕНИХ ЗАПИТАНЬ
Що таке стилістичні прийоми?
До стилістичних прийомів належать, наприклад: епітети, метафори, порівняння, апострофи, риторичні запитання, оксюморони, ономатопеї, неологізми та персоніфікації.
Чи є метафора стилістичним прийомом?
Так, метафора (також відома як переносне значення) є одним з найпопулярніших стилістичних прийомів. Він полягає у поєднанні чужих за значенням слів і створенні фразеологізму з абсолютно новим значенням.
Чи є апостроф мовним прийомом?
Так, апостроф – це риторична фігура, що характеризується прямим звертанням до адресата – особи, предмета, поняття або ідеї.
Чи є епітет риторичним прийомом?
Так, епітет – це риторична фігура і стилістичний прийом. Це слово (зазвичай прикметник), яке визначає іменник.
