Вивчення польської мови як іноземної має багато аспектів. Розширюючи свої мовні компетенції, учні повинні зосередитися, серед іншого, на лексиці та граматиці. Молодші та старші учні повинні також крок за кроком просуватися до вищих рівнів у сприйнятті мови на слух, правильному письмі та розумінні прочитаного. Правильна вимова відіграє надзвичайно важливу роль, особливо при безпосередньому спілкуванні з іншими людьми, для більш ефективної комунікації. Вивчити іноземний акцент зовсім не просто, але варто спробувати, оскільки саме тренування робить його досконалим і дозволяє досягти задовільних результатів. Ознайомтеся з найважливішою інформацією про фонетику польської мови прямо зараз, запам’ятайте її, а потім використовуйте отримані знання на практиці!
Що таке фонетика?
Аналіз питання, про яке йде мова, слід розпочати з визначення цього ключового в даному контексті терміну. Що таке фонетика? У найпростішому та найзагальнішому розумінні – це наука про вимову. Фонетика – це розділ мовознавства, який займається описом явищ, що супроводжують вимову конкретних слів, і зосереджується на самому процесі творення звуків органами мовлення людини. Крім того, вона відповідає за опис і класифікацію фонем, пояснює правила поділу слів на склади, а також вказує правила наголошення слів і рекомендації щодо інтонації речень.
Одним із найпопулярніших підходів є поділ фонетики на: акустичну фонетику, артикуляційну фонетику та фонетику сприйняття. За хронологічною перспективою описуваних явищ виділяють описову фонетику та історичну фонетику. Досить часто зустрічається також класифікація, що вказує на різновид досліджуваної мови. У цьому випадку говорять про стандартну, середовищну та діалектну фонетику.
Поділ на фонеми, букви та склади
Що таке фонетика? Для того, щоб правильно відповісти на це питання, необхідно для початку знати значення трьох важливих термінів. Це:
- звук – найменша вимовна частина слова, яка виділяється на слух, але не має самостійного значення (за винятком випадків, коли звук є самостійним словом, наприклад, a, w, i, z або o); звуки поділяються на приголосні та голосні,
- літера – графічне зображення голосного, а отже, найменша письмова частина слова; тут слід бути уважним, оскільки ці два поняття (голосний і літера) досить часто плутають між собою (помилково вважаючи їх синонімами),
- склад – це частина структури слова, яка складається хоча б з одного голосного (розрізняють відкриті та закриті склади – перші закінчуються на голосний, другі – на приголосний).
Приклад!
У слові грива маємо 5 голосних (г-р-з-и-в-а), 6 букв (г-р-з-и-в-а) і 2 склади (гр-и-в-а).
Як утворюються звуки?
Вокальні звуки утворюються за допомогою органів мовленнєвого апарату (дихального, фонаційного та артикуляційного), до яких належать глотка, носова порожнина, ротова порожнина, голосові зв’язки, гортань, стравохід, трахея, піднебіння, язик і язичок, а також зуби і губи.
Поділ на приголосні та голосні
Існує кілька класифікацій голосних звуків. Один з них розрізняє приголосні та голосні звуки. Приголосні – це звуки, які не можуть самостійно утворювати склад, вони утворюються при частковому блокуванні або замиканні органів мовлення. Приголосними в польській мові є: b, c, d, f, g, h, j, k l, ł, m, n, p, r, s, t, w, x і z. З іншого боку, голосні звуки вимовляються тоді, коли повітряний потік не зустрічає перешкод під час їх вимови (помітне розкриття органів мовлення) і чути лише один голосний звук. Приклади голосних: a, ą, e, ę, i, o, u, y.
Перевірте >> Голосні в польській мові!
Поділ на дзвінкі та глухі голосні
Ще один популярний поділ вказує на дзвінкі та глухі голосні. Як їх розрізнити? Перші вимовляються, коли голосові зв’язки напружені, тоді як другі можуть бути вимовлені, коли голосові зв’язки в гортані розслаблені і розправлені, і повітря може вільно проходити крізь них. Отже, все залежить від положення цього елемента, з якого складається мовленнєвий апарат. Щоб перевірити, чи є голосовий тракт озвученим або неозвученим, також корисно покласти два пальці на шию. Якщо ви відчуваєте вібрацію при вимові певного голосного, це означає, що голосний дзвінкий (в іншому випадку це глухий голосний). Приголосні включають всі голосні і, серед інших, такі приголосні: б, д, г, ж, ч, л, м, н, ш і щ. Приклади глухих приголосних: c, f, h, k, p, s і t. При цьому варто пам’ятати, що дзвінкі та глухі звуки є парними.
Поділ на ротові та носові звуки
Згідно з іншим поділом голосних, можна говорити про ротові (утворюються, коли повітря проходить тільки через ротову порожнину і м’яке піднебіння підняте) і носові (утворюються, коли повітря проходить частково через ніс і частково через ротову порожнину). До другої категорії належать ą, ę, m, n і ñ, інші звуки вважаються ротовими. Часто буває так, що вимова носових звуків спотворюється у людей, які застуджені або мають нежить.
Різниця між твердими та м’якими звуками
Існує також відома різниця між твердими і м’якими голосними звуками, яка базується на тому, в якому положенні знаходиться язик. Голосні не бувають ні твердими, ні м’якими – цей поділ стосується лише приголосних. До м’яких належать ś, ź, ć, dź, ń та j (іноді позначаються також пом’якшені, наприклад, k, g, h), а решта – тверді. У першому випадку середня частина язика піднімається вгору і, відповідно, до твердого піднебіння, тоді як у другому випадку язик нерухомий і, можна сказати, поводиться нейтрально.
Що таке фонетичні явища?
Фонетичні явища (процеси) помітні під час вимови слів. Вони призводять до розбіжностей між вимовою та написанням. Причин для цього може бути багато. Найчастіше вказують на три основні фонетичні явища. Перше – це уподібнення (асиміляція) сусідніх голосних (дзвінких або глухих). Друге – спрощення груп приголосних, які майже неможливо точно вимовити, а третім явищем вважається втрата звучності в кінці слова.
Що потрібно знати про фонетику? Інформація, подана вище, – це лише короткий огляд знань з цієї теми. Вивчаючи польську мову як іноземну, варто поступово розширювати свої можливості в цій сфері, щоб досягти успіху в навчанні. Запорукою досягнення найкращих результатів є міцний фундамент теоретичних знань, які необхідно перевіряти за допомогою практичних вправ.
